Як керівник Волинського ДУКу «присів» на незаконні лісові схеми

Пам’ятаєте 24 лютого 2014 року, пік Революції Гідності, волинські активісти з «Правого сектору», «Самооборони Волині» та «Автомайдану» прийшли звільняти «вічного» начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника. Серед них найбільш активним був звичайно ж Павло Данильчук, завдяки кому, в першу чергу, і вдалось добитись такої потрібної заяви про відставку. Саме в той час і починає вибудовувати свій імідж революціонера-патріота герой нашої розповіді – нинішній керівник 3-го запасного батальйону ДУК ПС Віталій Ковальчук, який того ж дня теж долучився до епохальної події, правда, більше своєю присутністю, а не активністю.

Прихід «Устима» на відставку Колісника, насправді, ставив собі за мету зовсім іншу ціль – по-перше, особисте знайомство з генералом-лісівником і подальше з ним ділове зближення та по-друге, створення впливу на «Волиньліс». Такий собі прихід «засланого козачка», про результат якого просто зараз.

Отож всім відома сумнозвісна слава Богдана Колісника як мегакорупціонера, що заснував та «кришує» багатомільйонні лісові схеми і якого ніхто не може за це посадити, бо він «недоторканний». До речі, про одну з таких схем детально висвітлено у фаховому розслідуванні «Спадок Колісника: корупційні схеми у Волиньлісі. Розслідування», яке вийшло на «Волинських новинах» 1 Травня 2014 року. 

Так ось, сьогодні Богдан Колісник та Віталій Ковальчук – це хороші друзі та ділові партнери, про що з відомих причин, звичайно ж, не розповідають. Перший ділиться своїми заробітками, а другий, використовуючи своїх хлопців, продовжує, під виглядом захисту революції, прикривати незаконні схеми збагачення на лісі, яких в лісового генерала до десятка. 
Оскільки відставка Василя Мазурика вже майже визначена і усі чекають лише його повернення зі Сходу України, тому нині актуальним лишається питання про нову кандидатуру начальника. Наразі достовірно відомо, що «Устим» активно лобіює Зиновія Колісника за гроші батька на посаду нового начальника Волиньлісу, використовуючи залежного голову Громадської ради Анатолія Литвинчука. 
Пам’ятаєте історію про «засланого козачка» та намір Віталія Ковальчука створити свій вплив на цю структуру. Так ось, саме пан Литвинчук і є сьогодні людиною «Устима» у лісовому управлінні. Використовуючи Громадську раду як інструмент впливу на перебіг лісових процесів в області, вони разом отримують фінансові дивіденди від кришування вже налагоджених тіньових схем із лісом. 
Працює це наступним чином. Всі знають, що значна частина експортованого за кордон волинського лісу – це т.зв. «лівак» або незаконно вирублений ліс, з якого живуть бізнесмени-правопорушники середньої ланки. Для експорту такої деревини звичайно ж потрібні легальні документи – аукціонні свідоцтва придбані під час офіційного продажу деревини на аукціонах. Втім, як відомо, не вся деревина йде на експорт, а продається на внутрішньому ринку, однак документи на неї доволі часто перепродаються аби легалізувати незаконний ліс. 
Тобто бізнесмени-правопорушники, як правило, спершу скуповують деревину у жителів сіл, які заробляють на забороненій вирубці, а згодом придбувають вже використані аукціонні свідоцтва. До існування такої схеми звичайно ж причетний голова лісгоспу, який, за відповідний гонорар, закриває очі, тобто і в «тємі», і в «долі».
Інформацію про такі схеми на Волині здобуває Анатолій Литвинчук, який за чималі кошти ділиться нею з побратимом «Устимом». Ну а далі ви вже бачили – до лісу виїжджають бійці за справедливість з «Правого сектору», перепиняють завантажені «лівим» деревом автомобілі, вивчають документи, прослідковують походження і деревини, і свідоцтв, виявляється, що все незаконно і ось вона – схема в кармані. 
Тобто, фактично, таким чином відбувається захоплення вже готових схем, як наприклад, це відбулось на Маневиччині, організатором якої виявився тамтешній директор «Колківського лісового господарства» Ребар Юрій Степанович. Якщо раніше всі нелегальні кошти йшли лише до його кишені, то сьогодні він змушений ділитись особисто з Віталієм Ковальчуком – а це десятки тисяч гривень щомісяця.
Якщо ж комусь важко повірити у причетність керівника 3-го запасного батальйону ДУК ПС до таких протиправних схем тоді запитайте його і себе, звідки у непрацюючої людини кошти на будівництво нової будівлі у передмісті Луцька в час, коли йде війна. 
«Совпадєніє, не думаю!»
Далі буде

http://anastsia-didyh.livejournal.com/1176.html

Зроблено з любов’ю.